Виталик, 43 - 27 марта 2008 20:09

... раніше дуже часто сумував з того приводу що я я не такий як інші...
думав: "за що?", "чому саме я?" - як зазвичай думають ті в кого є певні недоліки,
або ж коли щось трапиться ....
Памятаю колись у дитинстві зустрів людей з однієї секти, вони мені почали розповідати
що я "таким" народився через гріхи моїх батьків, або ж предків (тоді я звичайно повірив,
а зараз розумію як це безглуздо)... навіть намагалися провести
ритуал зцілення - безуспішно, я памятаю як сильно повірив у те що це можливо...
і потім було дуже боляче на душі певний час... тепер згадую про цей випадок з позмішкою...
але вседно інколи буває сумно... але смуток приходить рідко... коли зовсім зле...
( зазвичай я просто дуже сурйозний, і думками весь у собі)... :)
але тепер я намагаюся жити і радіти кожному дню життя - бо життя чудова річ (особливо весною) :confus: :inlove:
і живемо тільки один раз... тому треба прожити його гідно - щоб можна було смакувати приємними
спогадами на старості літ... :smoke: :smoke: :smoke:

• 
• 
•