Рыжик_УникумуS, 34 - 20 апреля 2008 16:07

Друзі пізнаються в біді Цю приказку знають всі та не раз її повторювали за своє життя.Тепер я,впринципі,можу точно сказати кому я небайдужа.Таких людей,не рахуючи моєї сім"ї,аж двоє.Чомусь та людина,яку ще недавно я називала "коханий"(але вже не називаю,якщо пам"ятаєте-"прошла любов,зав"яли помідори..") в цю двійку не входить.
Бо тоді,коли оці дві людинки вирішували в мене на кухні(мене навіть не питаючи),як будуть вбивати мій грип-через через закапування шмаркатого носа,годування таблетками від кашля і заливання сиропами чи "мішалкою по сраці-і спати",мій "екс-коханий" збирався з друзями на природу.
Ні,він знає,що мені погано,знає(чи здогадується),що я вдома сама,але вирішив відбутись дежурним звінком з "погрозами" мене вилікувати швидко і безболісно,так нічого і не зробивши...
Впринципі,я не здивована.Бо завжди воно так.Можливо,проблема в тому,що я жалібно не прохрипіла в трубку:"Приїдь до мене",а можливо в чомусь іншому.
Може,підвищена температура плавить мої мізки та я навіть не злюся.Бо знала,що він такий.Що воно так і буде.Страшно все знати,чесне слово.
І знову повторюю-я зрозуміла,хто мій друг насправді.Тобто два друга.І радію лишень з того,що вони таки у мене є.

• 
• 
•